Коли на картах світу зникли білі плями туристам залишилось лиш повторювати кимсь пройдені маршрути. Та двоє українців спромоглись встановити рекорд у туризмі, пройшовши на вітчизняному мотоциклі Дніпро – 16, маршрут аж п’яти спортивних походів підряд, три з яких найвищої категорії складності. Свій маршрут вони вибрали не менш екстремальний. Країни Кавказу та середньої Азії, по гарячих точках. Але що їм? Водій мотоцикла Роман Мартинюк – майстер спорту з авто-мото туризму, перший в історії пост радянських країн об’їхав на мотоциклі у тому році навколо світу, перший піднявся на мотоциклі на Говерлу, пересік Росію до Находки… відзняв два документальних фільми про свої подорожі. Його напарник Сергій Петровський – майстер спорту з стрибків  у воду, парашутист, автостопом пройшов усю Європу, фотограф, оператор. Тож подорож не обійшлась без стрибків з парашута та неймовірних кіно-фото зйомок. Та головне неймовірні пригоди які трапились із нашими земляками.

… Стартували з Києва на новісінькому мотоциклі київського виробництва. У Львові приєднався Сергій, а у Тернополі провели прес – конференцію. Далі майнули до Криму. Не дочекавшись вітру, щоб злетіти, в Коктебелі  рушили до Росії в Адигею. Гірські ріки, що впадають в море, незвичайна кухня… Сочі, Адлер. Далі границя з Абхазією. В Гагрі робили зйомку руїн міста. Підійшли люди. Взнали, що із західної України. Мало не побили, вдалось втекти. Українці воювали на стороні грузин… За Сухумі випадково зайшли на мінне поле. Воно було поряд з дорогою. Хлопці відійшли по нужді, та не побачили попереджень. Чудом залишились живі… Під містом Галі були заарештовані, та затримані військовими до вияснення обставин. Спас ситуацію лист, який був у хлопців до Абхазького уряду.  Неймовірні пригоди при переході лінії фронту між Абхазією та Грузією. Хлопці зустріли земляка з Тернополя, який служить у російські армії, командиром миротворчих сил на кордоні. Саме завдяки його допомозі вдалось перейти лінію фронту. В Грузії були зовсім інші проблеми.

Грузинська поліція цілу ніч з включеними маячками охороняла намет хлопців, адже тепер у них немає ГАЇ, а є патрульні, які відповідають за все, що стається на дорозі. А неприємності з іноземцями, за словами поліції, кому потрібні.  В Батумі приймали наших партнери спонсорів. Тож розповідь про гостинність грузин, тости при споживанні вин… окрема історія. Та господарі були чудовими екскурсоводами, тож побували на хрещенні у церкві, в мули в мечеті, на границі із Турцією… Мали прес-конференцію на грузинському телебаченні… Далі були Боржомі та Ниноцміда… Бідність вражаюча. Хлопці щей попали у стихію, яка змила три грузинських села. Український екіпаж не постраждав пішовши в гори…Границя між Грузією та Вірменією знаходиться на висоті 2100м. Гюмрі (Лененокан) зберігає пам’ятки землетрусу, а цвинтар у Спітаку більший за місто… Пробували перейти лінію фронту між Вірменами та Азербайджанцями.

Та спроба ця виявилась марною…
Повернулись у Грузію в Тбілісі. А вже потім доїхали до Баку. В порту Баку  дали хабара прибиральнику банкою консерви за те що той з ранку збудив хлопців коли відкрилась каса брати квитки на паром. А що, за все треба платити, історія смішна і повчальна… Два дні на паромі через Каспійське море не забуваємі. Паром став на рейді то ж була можливість ловити рибу з борта судна… Казахстан. Актау бувше Шевченко. Далі музей Шевченка в малесенькому містечку Форт Шевченко. Замовили для зйомок екскурсію, побували на останках фортеці. Екскурсовод говорила, що на жаль українці бувають у музеї не так часто, як би цього хотілось… Потім 1100 км бездоріжжя по пустелі. Температура плюс 46, ні води ні бензину ніде купити, тож все з собою. Мотоцикл з вантажем та екіпажем важив 700 кілограм.…

Мали зустріч з тарантулом, він заліз у коляску з вантажем, при викиданні з коляски павук втратив ногу, та хлопцям обійшлось. Та у ночі щось укусило Сергія, слід укусу залишився до нині… Тюрма у Жаслику найстрашніше, що є у світі. 300 кілометрів до найближчих людей, а спека до 50 градусів… За Нукусом річка Амурдаря. В заводях температура води 34 градуси, тож прохолоди у пустелі не знайти. Та далі 600км через пустелю Кизилкум… В Узбекистані при зупинені міліцією починали розмову із слів: «Хабар не даємо…»Бухара це звичайно базар…Тай імпровізована прес-конференція… В місті Гузар починаються Памірські гори. В Душанбе готують найсмачніший хліб. Розмір паляниці більше метра. В Кофарніконі закінчується покриття і починається гірська стежка яка і є дорогою. Дві машини не розметнуться,  тай транспорт тут лише Уази та вантажні всюдиходи. На повороті на Гарм діти розважаються тим, що за ствол розкачують башту підбитого танка Т – 72… Біля Голубого озера змило міст. Іншої дороги як через річку немає. Глибина 1м, а швидкість води 40км на годину. Хлопці скористались допомогою місцевих людей і альпеніським шнурком перетягнули мотоцикл через річку.  Перевал Хуборбот (3890м) весь в снігу. Річка Пянж і є кордоном з Афганістаном. Афганські села це кам’яний вік. Побували у розмінувальників, які працюють за Швейцарські гроші. В Хорозі побилися з гаїшником, той вимагав хабаря. Довелось його посадити на мотоцикл і здати в участок, але там виявились не кращі. Все ж розійшлись миром.… В селі Джелонди, на висоті 4000м відмовляється їхати мотоцикл. В пригоді стають старійшини. Їх поради безцінні, довелось пере регулювати двигун, що суперечило інструкції по користуванню мотоциклом.… За перевалом Кайтезек (4272м) починається високогірна пустеля. Крім моху тут більше нічого не росте. Самопочуття сильно погіршується, при фізичному навантаженні сильно болить голова… Краєвиди неймовірні… Температура в день +5, а у ночі -2 градуси. Вітер валить з ніг, політ на паро плані не вдається. В Муграбі живуть вже Киргизи. Місцеві люди говорять, що голодують. Побут та бідність вражаючі… Цього року замість 10 сантиметрів випало 2 метри снігу. Його таяння  призвело до селів, які змили дорогу у багатьох місцях. В розмитий міст влетів у ночі грузовик. Хлопці приєднуються до рятувальних робіт… Перевал Акбайтал (4655м) мотоцикл долає на перші передачі на повному газі…Це найвищий перевал СРСР та третій у світі. Озеро Каракуль мабуть найчистіше та най безлюдніше місце у світі… Та продовжити рух не можливо. 200 км дороги Хорог Ош  відрізані від світу повінню… Дочекавшись відкриття перевалу Кизиларт (4280м) починається рух. На 20 км іде день боротьби. В Оші закінчується Памір і починається Тянь-Шань. В Узгені вирішили зупинитись в гостин ниці, випратись, це лише 1,5 долара. (до цього лише у наметі). Та виявилось, що це бордель…  До чого ж було здивування господарів, коли замість______ хлопці попросили попрати речі… На перевалі Сири-Кир (3905м) снігові тунелі… Хмара сіла на дорогу. Видимість 2 метри… На спуску тріснув кронштейн керма тож при перші можливості заварили кермо прямо до мотоцикла.

… На наступному перевалі всі умови для польоту. Задача стоїть синхронно рухатись у низ, при цьому Сергій повинен відзняти, Як Роман рухається по серпантину на мотоциклі. Мабуть такі відеозьомки проводяться вперше у світі…Результат вражаючий…  За Нарином зустрічається Німецький мотоцикліст на BMW який каже, що проїхати там не можливо, але українці ж проїхали… Він каже дивлячись на свій мотоцикл та український, що то паралельна доля BMW. Ісик-Куль дарує чудових два дні Погода хоч і з грозами, та веселка бувала до трьох разів у день… З Чолпон-Ата до Алма-Ата закритий перевал, дорога завалена. День битви за кожен метр, та перевал не вдалось підкорити. Хлопці кажуть, що це є поводом сюди ще раз приїхаити… В Бішкеку випадково зустрічаються байкери. Вони приймають, ремонтують мотоцикл, та й ще організовують чудові проводи з прес-конференцією на центральному телебаченні. Хлопці кажуть, що інтерес до української революції був у преси величезний.… Далі ставиться задача подолати 1000км за 24 години. З Бішкека до Кизил-Орди 900км які вдалось подолати за 20 годин та далі довелось зупинитись із-за 50 градусної спеки. Далі знов бездоріжжя та пустеля. Тепер 200 км в день… В Аральську побували в колишньому порту… Останки кораблів наче приведи…  З Саратова до Києва друга спроба подолати 1000 км за добу. І от коли залишилось трошки на шляху стала українська границя. Тут вимагалась страховка, яка не обов’язкова в Україні. Втратили 6 годин. Та все ж за 30 годин проїхали 1375 км…

Підсумок такий: на Дніпрі – 16 по 10 країнах за 56 днів проїхали 15070 км. Зробили 1080 фотографій, відзняли 15 годин відео інформації, якою з радістю діляться з журналістами…

Роман Мартынюк