Випало мені щастя проїхатись на Кавасакі Зефір 750.
http://www.moto.kiev.ua/users/syava/pershiy_dosvid._3hv_/IMG_4183.1.jpg
http://www.moto.kiev.ua/users/syava/pershiy_dosvid._3hv_/IMG_4184.1.jpg
http://www.moto.kiev.ua/users/syava/pershiy_dosvid._3hv_/IMG_4185.1.jpg
http://www.moto.kiev.ua/users/syava/pershiy_dosvid._3hv_/IMG_4187.1.jpg
http://www.moto.kiev.ua/users/syava/pershiy_dosvid._3hv_/IMG_4189.1.jpg
http://www.moto.kiev.ua/users/syava/pershiy_dosvid._3hv_/IMG_4191.1.jpg
http://www.moto.kiev.ua/users/syava/pershiy_dosvid._3hv_/IMG_4192.1.jpg
http://www.moto.kiev.ua/users/syava/pershiy_dosvid._3hv_/IMG_4194.1.jpg
http://www.moto.kiev.ua/users/syava/pershiy_dosvid._3hv_/IMG_4196.1.jpg
http://www.moto.kiev.ua/users/syava/pershiy_dosvid._3hv_/IMG_4197.1.jpg
http://www.moto.kiev.ua/users/syava/pershiy_dosvid._3hv_/IMG_4198.1.jpg border=0>

Треба сказати, що це мій перший досвід керування японським мотоциклом та ще й відразу такої кубатури. Від першої такої можливості, що якось випала в 2 години ночі, я відмовився. Ми тоді після робочого дня 6 годин пропрацювали в гаражі, я був втомлений, так що краще я вже на звичній мені Яві без пригод, а на Зефірі іншого разу. Ось серед білого дня на пустій дорозі і випав той „інший раз”. Сашко знов запропонував проїхати на його мотоциклі. Відмовитися міг тільки дурень .
Обережно сідаю на мотоцикл, приміряюсь до підніжок, лапки перемикання передач, і звісно керма і важелів керування. Дуже зручно. Такс... перша вниз – зрозуміло. Ну що, поїхали! Короткохідною ручкою обережно добавляю газ, також обережно відпускаючи щеплення, остерігаюсь перебору з газом, і тому рушаю з трьома короткими ривками. Мотоцикл прощає мої помилки і не глохне, а я відчуваю, що все гаразд, трохи набір швидкості, 2-га, а там 3-тя і 4-та. Поки досить. Поки я рушав мене обігнали якісь шалені чуваки на менш (судячи по звуку) кубатурній Хонді. Я їх потім майже наздогнав . Ось кінець дороги, потрібно розвертатися. Проблем не виникло ніяких, крім тих, що не відразу ногою знайшов коротку лапку перемикання передач. Обережно пригальмовуючи обома гальмами цілком контролював мотоцикл. Дуже сподобалось те як він себе веде в повороті. Не треба прикладати сили до керма, чекаючи від нього несподіваних рухів. Все спокійно і стабільно. Тепер ділянка у зворотньому напрямку, я осмілів, 2-3-4... не пам’ятаю вмикав 5-ту чи ні, але вже крім як на дорогу дозволив собі глянути на прилади. 90-100-120. ну і досить мені 120 при 6000 об/ хв.., а то Сашко буде хвилюватися . Скинув газ, позую на фотокамеру , а далі ще один розворот на розв’язці, де мені чемно уступають дорогу автомобілі і назад до місця старту.
Відчувається потужність і сила двигуна, динаміка набору обертів, керування, все вражає. Радість і задоволення від такого знайомства з технікою „тримала” цілий день. Але зауважу, що після адреналіну, що в моїй крові бурлив до того за 20 хв, коли ми з Сашком їхали по проспекту Перемоги...тссс 155 км/год в слаломі протискуючись між рядами автомобілів, відчуття від власного керування цим мотоциклом вже були притуплені.
Бути пасажиром на мотоциклі завжди страшно, а тут ще й треба міцно триматися не заважаючи пілоту керувати мотоциклом .
Діраньжед хотів, щоб в мені ввімкнулась та сама лампочка що і в нього, і що крім Яви є ще щось інше, після чого вже не хочеться повертатися назад. Ця лампочка звісно ввімкнулась, вона і раніше вже жевріла.